Проблеми вцеркування. Ігумен Петро (Мещеринів)

 Проблеми вцеркування.   Ігумен Петро (Мещеринів)

Розмір: 14*20 см

Переплетення: м'який

Сторінк: 160

Папір: офсет

Книга "Проблиски вцеркування" складена з трьох статей, дві з яких були опубліковані в журналі "Альфа й Омега", а остання робиться вперше. Книга присвячена злободенним проблемам церковного життя, з якими сучасна православна людина, що живе в нашій країні, стикається досить часто, але з тих чи інших причин не отримують (або майже не отримують) відповіді.

Більш ніж 16-річне життя в семах поставлена перед ігуменом Петром практичні (дуже важливо підкреслити, що саме практичні) гострі проблеми в священному та церковному житті; а за 14 роківнчора автору довелося переконатися, що ці проблеми актуальні не тільки для нього, але й для вельми багатьох православних братів. Автор керується тим, що, кіль питання виникають, їх не можна замочувати, "заганяти вглиб". Їх потрібно, нехай і з великою оглядливістю і поступовостю, вирішувати; а для цього питання мають бути поставлені, "про артикуловані".

Автор навмисно робить це в різкій та загостреній формі, не заради провокації, але заради ясності піднятих проблем. В продовження особисте життя о. Петру, через його Монашкоське положення, а також материнську слухняність — роботи з молодь, переважно малоцерковною, — довелося самостійно шукати відповіді на питання, про якісолоджувалася вище, у світлі ангели та священноотечської традиції Православ'я, а також у світлі історії Церкви, Росії та Європи. Самостійність автора викликана тим, що проблеми, що підійдуть їм, майже зовсім не обговорюються в церковному середовищі через страх уявного "модернізму". З цього погляду про. Петро виявляє багато спірних, а, можливо, навіть когосьото та бентежні речі. Але, на думку автора, таке бентежіння позитивно, бо дасть людині імпульс задуматися над своєю вірою і в підсумку зміцнитися в ній. Автор розраховує на "дорослі" обговорення духовних проблем із відповідальним, зрілим і самостійно мислим читачем, які щиро прагнуть жити водним життям.

Необхідно сказати, що автор виступає суто з позиції "частого обличчя" і розглядає дані статті зовсім не як вираз “істини в останній інстанції", а як постановку запитань для обговорення їх соборним церковним розумом. Отже, ця книга — запрошення до церковної бесіди. Неодмінна умова — щоб вона велася коректно, компетентно таплатно.

Ігумену Петру доводилося слухати і площаю мерехтіння у свою адресу, і підозри в тому, що він — агент "мирової закуліси", "п'ята колона" й ін. На такому рівні ведення обговорення, зрозуміло, неможливо; конструктивному ж обговоренням у церковному середовищі автор буде тільки радий, і запрошує до неї всіх, кого так чи інакше "заділь" питання, що підійдуть у запропонованих увазі автора серії.