Напередодні сповіді. Протоієрей Григорій Дяченко

Напередодні сповіді. Протоієрей Григорій Дяченко

Розмір: 15*21 см

Палітурка: тверда

Сторінк: 510

Папір: офсет

Дане видання складено головним чином із статей, які увійшли до книг «Щоденні повчання у Слові Божому», «Повне річне коло коротких повчань», «Духовні посіви», «Уроки та приклади християнської віри, надії та любові». До них ми приєднали розповіді з церковної історії та статті, які розповідають про шляхи, що ведуть до досягнення вічного спасіння душі, які в загальнодоступній та цікавій формі знайомлять читача з сутністю та властивостями істинного покаяння і таким чином готують християнина до великого та спасительного Таїнства покаяння.
Через величезну важливість і загальнообов'язковий характер цього Таїнства, без якого неможливе істинно християнське життя і недосяжне вічне спасіння,— якщо не покаєтеся, все загинете, як сказав Господь наш Ісус Христос
(див. Лк. 13, 3),— дуже важливо, щоб християнин мав правильне уявлення про нього і належним чином приступав до нього. Він повинен раз і назавжди відмовитися від суто зовнішнього, формального ставлення до нього, яке полягає в тому, щоб прийти на сповідь без будь-якого духовного приготування, мовчки стояти перед аналоєм або сказати щось важливе: «Грішний у всьому»; у кращому ж випадку,— вимовити кілька загальних зізнань перед духовником, спокійно, байдуже, іноді навіть із самовиправданням і звинуваченням інших, а потім повернутися до колишнього гріховного життя і не докладати жодних зусиль до того, щоб зробити хоча б один крок шляхом морального вдосконалення.
Думається, після прочитання цієї книги християнин прийде до переконання, що без усвідомлення всієї тяжкості своїх гріхів, без серцевого, слізного, смиренного скорботи про них, «жаління», за висловом святителя Тихона Задонського, і усного сповідання їх перед Ісусом Христом, що невидимо присутнє і свідчить і свідчить і свідчить і свідчить перед ним пастирем Церкви, без твердої віри в Ісуса Христа і міцної надії на помилування, без рішучого наміру виправити своє життя і за допомогою Божої стати на шлях морального поновлення, без діяльного старання загладити гріхи протилежними добрими справами (наприклад, повернути викрадене, винагородити потерпіти і винагородити потерпати похотями за зайве служіння чуттєвості тощо),— без дотримання цих умов його сповідь не матиме характеру істинно християнської сповіді і не послужить йому на спасіння. Він повинен покаятися по-християнськи, так як вимагає цього Церква, щоб покаяння його було йому на спасіння.
Щоб полегшити сам порядок сповідання гріхів, який безмірно втомлює і самих духовників, ми доклали кілька статей — планів самовипробування, дотримуючись яких, неважко згадати всі найважливіші випадки порушення наших обов'язків щодо Бога, ближнього, святої матері нашої Церкви та до нашої душі.
Наприкінці книги ми доклали кілька живих і наочних статей про спасіння душі, в яких говориться, про що має подбати той, хто щиро кається, бажаючий і зобов'язується після покаяння вступити на шлях нового, духовного життя.
Наскільки ми досягли успіху в цьому, судити надаємо читачам, яких старанно просимо згадати у своїх святих молитвах ієрея Григорія.